Були з друзями на рибалці в селі, відпочивали. Місцевий хлопець років 20-22 розповідав про своє село. Розповів, що населення села 4,5 тис. одна школа, два дітсадка. І запитав мене, а скількі в Києві дитячих садків, мабуть штук п'ять. Цей хлопець ніколи не був в Києві, я думаю, що і в обласному центрі був лиш кілька разів.

З роками публіка дуже мєльчає, звужується кругозір, немає потреби чи потягу нідо чого.
Цей хлопець, не один такий на все село,  приблизно такі самі і його однолітки. І це нове покоління. І це коли у селян є телевізори, усі ходять з мобільними телефонами, так чи інакше є доступ до інтернету і взагалі жувуть в епоху інформаційних технологій.

Браття і сестри!

Наша допомога вкрай необхідна онкохворим малюкам з усієї України, що лікуються у відділенні онкогематології республіканського дитячого центру «Охматдит». Їм КАТАСТРОФІЧНО БРАКУЄ ДОНОРІВ КРОВІ, особливо 2-ї групи (резус значення не має). Потрібні мешканці Києва, бажано чоловіки.

Без донорської крові малюкам не вижити. Тим паче – не одужати. Кров неможливо купити за гроші. Зате її можна віддати, ставши донором-добровольцем. Здати кров – найменше, що ми можемо зробити для хворих діток та їхніх рідних. Послуживши тим самим і Христу. «Я був хворим, і ви відвідали Мене», - скаже Господь у день Суду всім, хто проявив милосердя, пожертвував своїм часом і кров‘ю заради порятунку маленького дитячого життя.



Усіх, хто хоче стати донором, просимо звертатися за телефоном волонтерського донорського центру: 067 505 53 03.

На славу Господа нашого Ісуса Христа.

В українців, вже був попередній досвід на кшталт Оксани Макар. Згадайте пісню Їхали козаки, там вони теж дівчину спалили, яка повелася на них.

Нещодавно кримінальні авторитети, наказали покарати миколаївських мажорів гвалтівників.  які знущалися над Оксаною Макар. Сьогодні вночі одного з них опустили, подробиці тут

Ближній Схід на порозі нової війни. Головна причина - створення Іраном ядерної зброї. Ісламська Республіка Іран (ІРІ) активно реалізовує свою ядерну програму (ІЯП). До створення ядерної зброї ІРІ залишається приблизно два роки. За один рік пєрси створять бомбу, за другий - технічне оснащення для доставки ядерних боєголовок. Тегеран знехтував усіма міжнародними положеннями про ядерну зброю, хоча і відкидає усі звинувачення у створенні такої зброї. Час грає на ІРІ, Тегерану необхідно затягувати час аби встигнути виготувати ядерну зброю. Занадто короткий час збентежив США, Європу і деякі сусідські країни Ірану. Якщо ІРІ створить таку зброю, це спричинить встановлення регіонального лідерства Тегерану і перерозподіл сфер впливу. Значно погіршаться позиції США. Усім країнам, які межують з ІРІ, доведеться домовлятися з персами.

Ця ситуація створює небезпечний прецедент: інші ісламські країни так само захочуть, або будуть змушені, створювати ядерну зброю. В першу чергу Саудівська Аравія, Єгипет, Туреччина.

США намагається будь що не допустити створення Іраном ядерної бомби. Америка застосувала економічні санкції проти ІРІ з вимогою зробити ІЯП повністю прозорою, допустити спостерігачів МАГАТЕ і таке інше. Країни ЄС схвалили введення ембарго на імпорт нафти з Ірану. Також заборонили експорт в Іран обладнання для нафтової галузі. Заморозили європейські активи іранського Центрального банку. Ембарго забороняє будь-які закупівлі сирої нафти в ІРІ, але не розповсюджується на попередньо укладені контракти, які необхідно виконати до першого липня (чим не дата початку військових дій).



Але ці економічні санкції майже не шкодять Ірану, позаяк основні споживачі іранської нафти: Китай, Японія, Індія та Туреччина, які не підтримали ці санкції. Тобто чи не єдиним вирішення питання з Іраном залишається військове вторгнення. Свого часу ядерні програми розгортали Ірак та Сирія. Але Ізраїль завдяки авіа ударам зміг знищити сирійське ядерне виробництво. З Іраном буде важче. Перший ворог ІРІ - Ізраїль, і якщо Тегеран створить ядерну зброю, то поза сумнівом зітре з лиця землі "землю обітовану". Цим і пояснюється заклики прем‘єр-міністра Натаньяху до готовності Ізраїлю воювати з Іраном. Чимало країн арабського світу прагнуть, аби США встигли розпочати війну з ІРІ. Саудівська Аравія, Катар (суніти), інші аравійські монархії дуже занепокоєні зростанням могутності іранських шиїтів, а з ними і всіх шиїтів. Іранська ядерна бомба означатиме для аравійських монархій крах їхнього впливу і загрозу чималим статкам. Королівські родини (суніти) не бажають поступатися владою і бути конституційними монархіями, як це сталося з Йорданією, де влада короля надто обмежена і майже все вирішує парламент. А парламент може стати і шиїтським. Взаємна нелюбов іранських шиїтів до аравійських сунітів проявляється навіть в тому що перси пишуть на своїх мапах "Перська Затока", а аравійці – "Аравійська Затока".

Іран вбачає в аравійських монархіях загрозу, позаяк останні тісно співпрацюють з США і Європою. Іранська пропаганда оголошує своїм ворогом будь-яку ісламську країну, яка співпрацює з Заходом. Так Саудівська Аравія, Катар, Йорданія є провайдерами західної політики на Ближньому Сході. За вказівками США Саудівська Аравія і Катар надали кілька мільярдів доларів для початку повстання в Сирії. Тож королівська родина саудівської Аравії прагне, щоб США, якомога швидше розпочала війну в Ірані.

Напруження зростає, США направили три авіаносні ударні бригади до Перської затоки. Мали місце загибель чотирьох іранських вчених-ядерників. Важко сказати, хто саме, але подібні теракти за почерком схожі на дії ізраїльських спеців. Іранці свавільничають на морі. І це лише вершина айсбергу "холодної війни".

До початку військових дій США намагається оточити Іран з усіх сторін. Так чи інакше це вдалося зробити з боку Афганістану, Іраку, Перської затоки, Азербайджану. З цією ж метою намагаються скинути Асада в Сирії. Тим більше, що Сирія союзник ІРІ та підтримує Хезболу, яка воює з Ізраїлем. Азербайджан надасть свої летовища для бомбардування Ірану. Те, що більшість азербайджанців живе в Ірані і складають там чималий відсоток перської армії також може зіграти на руку США.

Головним завданням США у війні з ІРІ буде відрізати іранців від нафтових родовищ. Основні нафтові родовища Ірану знаходяться у гірському масиві на кордоні з півднем Іраку. Ця задача для військових сил США виявляється не дуже складною.

І в цьому протистоянні так чи інакше візьмуть участь усі країни Заходу та ближнього Сходу.

Аттіла Селлеі-Довженко

Росія несподівано для всіх внесла в Раду безпеки ООН проект резолюції, в якій засуджує сирійський режим за «непропорційне застосування сили». Московська резолюція однаково покладає відповідальність за смерті людей як на режим, так і на опозицію в рівній мірі. Резолюція також не передбачає санкцій, які намагається ввести Європа і які підтримує Ліга арабських країн. Москалі з самого початку сирійської кризи не дають європейцям втрутитися. І остання москальська резолюція так само не надає можливості членам ради негайно втрутитися в конфлікт і повалити режим Асада. Потрібно, щоб дозвіл на збройне втручання надали і інші члени ради безпеки ООН. Наприклад Китай має також дати згоду, але Пекін не хоче сваритися з москалями і зголошується на всі вказівки Москви. Отже теж незгоден на втручання ООН в сирійський конфлікт.

Ця резолюція носить дуже формальний характер, про всяк випадок, якщо режим Асада раптом впаде. Всі проти нього і Москва не хоче залишитися єдиною, хто підтримував тирана. Навіщо москалі підтримують Сирію? Адже Москва не готується до війни з Європою чи Америкою. Москву з Заходом пов‘язують тісні економічні зв’язки і чималі прибутки. Європа купує російський газ, Москва купує в Європи і Америки зброю. Найбільшим постачальником зброї до Росії є Франція. Також Москва купує зброю в Німеччині, Швеції, Великобританії, США та ін. Між москалями та Заходом чималий цивільний, продовольчий товарообіг.

У незацікавленості дестабілізації Сирійського режиму є кілька вагомих чинників. Кремль бажає збільшити власну значущість в очах світової громадськості і в головах власного народу на період президентських виборів. Тому москалі не будуть гостро критикувати Асада і зголошуватися на санкції. По-друге: в 2010 році Москва продала Сирії зброю на 10 мільярдів доларів, що складає 7% від усього експорту російської зброї. І якщо Москва дасть дозвіл на зовнішнє втручання в Сирію, Росія втратить, ці прибутки, чим будуть незадоволені у військово-промисловому комплексі. Це може зіграти проти режиму Путіна, який і так малопопулярний. Сирія вважається єдиним союзником Москви на Ближньому Сході і втрата його вдарить по самолюбству Путіна. З поваленням Кадафі, москалі втратили мільярди доларів на нафті та зброї, та авторитет в очах власного народу.

Ще одним супротивником повалення режиму Башара Асада є Ізраїль. Так само Їзраїль був проти усунення від влади Мубарака в Єгипті. Мубарак 30 років співпрацював з США та Ізраїлем і стримував війну на Ближньому Сході. Сьогодні до влади в Єгипті прийшли «Брати мусульмани», які ворожо ставляться до ізраїльтян. Сирійський режим так само вигідний Ізраїлеві. Попри підтримку Асадом Хезболи, уряд Асада є передбачуваний та зрозумілий ізраїльтянам. Сирійці так само не ведуть війни з Ізраїлем, не претендують на Голандські висоти, і в усіх відношеннях Сирія Асада слабкіша за Ізраїль. До того Башар Асад - алавіт, чисельність яких незначна (10-15% від населення Сирії). Алавітів не сприймають ані суніти, ані шиїти, вважається, що алавіти настільки далеко відійшли від ісламу, що стали немусульманами. Все це влаштовує уряд Ізраїлю. Після падіння Асада до влади в Сирії, скоріше всього, прийдуть проісламські сили. Все це дуже загрожує Ізраїлю. Ісламські Єгипет і Сирія значно посилять тиск на молоду державу Ізраїль. В цьому і криється головна причина підтримки Сирії Москвою.

Ізраїль намагається зберегти режим Асада, попри бажання Західного світу його скинути. Таким чином втрачає підтримку США та Європи в цьому питанні. І знаходить захист у москалів. Спільного у Москви з Ізраїлем ще більше, ніж із Сирією. Товарообіг значно більший, ніж з бідною Сирією. Військово-промисловий комплекс Росії не здатен створювати високотехнологічну і якісну зброю. Вище було зазначено, що москалі змушені купувати зброю у Франції, а другий великий постачальник зброї до Росії – Ізраїль. Ізраїльтяни мають цілий ряд військових технологій, який необхідні москалям. Нещодавно Ізраїль продав їм велику партію безпілотників. Звісно військовий комплекс Ізраїлю тісно пов'язаний з США. Так на спробу продажу до Росії «IAIHeron» з великим радіусом дії, наклали заборону. Скоріше всього під тиском США. Окрім економічно-військових, ізраїльтян з Росією пов‘язують історично-психологічні зв‘язки. Під час «арабської весни», яку спровокував Захід, і приходом до влади проісламіських сил, Ізраїль втрачає позиції на Ближньому Сході. Погіршилися стосунки з США, і Ізраїль знаходить за союзника Росію. Москалі у свою чергу для поліпшення стосунків зі стратегічним партнером Ізраїлем, підтримували і підтримують усі режими в мусульманських країнах, які так чи інакше терпимі до Ізраїлю.

Аттіла Селлеі-Довженко

Останнім часом увага українців прикута до об’єднаної опозиції. Влада підвищила прохідній бар‘єр до парламенту, заборонила створення блоків. Контролює адміністративний ресурс, має чималі фінансові можливості. Якщо навіть рейтинг Партії Регіонів падає, Регіони здатні перемогти завдяки владним можливостям. Все це та інше підштовхнуло опозиційних політиків до об’єднання перед виборами до Верховної Ради. Однак таке об‘єднання приречене на недовготривале існування. Однією з важких проблем залишається висування єдиних кандидатів в мажоритарних округах. Не припиняються суперечки між Турчиновим і Яценюком. БЮТ постійно цькує Королевську. Гриценко взагалі незадоволений об’єднанням. Сичить Кличко... Усі лідери опозиції, бажають очолювати або хоча б мати вирішальний вплив у її діях.

Друга чимала загроза об’єднаної опозиції - це заслані козачки. Так чи інакше ті, хто не дружить з владою, зазнають утисків та переслідувань. Але чомусь один з основних лідерів об’єднаної опозиції Арсеній Яценюк не потерпає від влади. Жодна йога партійна або фінансова структура, йога команда, прихильники, однодумці і спонсори не мають жодних проблем з існуючим режимом. Всі інші представники опозиції так чи інакше знаходилися або знаходяться під кримінальним переслідуванням, або їх хоча б залякували. Для влади здавалося б необхідно підтискати таких представників опозиції як Яценюк, але нічого такого не помітно. Арсеній Яценюк ніколи гостро не критикую владу і не поливає брудом особисто Януковича. Чи не підозріло!

Таким чином Яценюк відіграє роль кишенькової опозиції. На сьогодні його завдання перетягнути на себе ковдру і очолити усю опозицію, зробити її якомога більш недієздатною, контролювати її. Остання така спроба була здійснена з заявою, мовляв, він відвідає форум у Давосі і розповість світовій громадськості про проблеми опозиції в Україні. Але влада не пішла на такий крок. Хоча б це значно підвищило авторитет Яценюка серед громадськості, яка ворожо ставиться до влади. І призвело до сварок всередині опозиції, що знижує спроможність діяти спільно.

Влада працює з Яценюком тому, що він зрозумілий і передбачуваний для неї. Від Яценюка точно ніхто не очікує дієвого протесту чи якихось інших неприємностей. В свою чергу, що від цієї співпраці отримує сам Яценюк, сказати важко. Скоріше всього, що він, та його команда точно пройдуть на виборах і їм дістануться якісь комітети та посади. І «Фронт змін» на своїх посадах виконуватиме роботу не гірше за представників влади.

Загостреної конфронтації від опозиції ніхто не очікує. Самій опозиції це непотрібно, це тільки відлякує виборців. І влада по великому рахунку, не дуже лякається цього об‘єднання. Влада контролює виборчий процес і рахує голоси.

Припустімо усі лідери - люди симпатичні та непогані. Але майже усі з них вже були при владі. До того ж чимале значення має кого вони з собою приведуть до парламенту, на кого вони спиратимуться в регіонах? А ці люди такі самі, як і ті, що вже знаходяться при владі, в її центральних структурах і на місцях. Навіть якщо опозиція переможе або здобуде чималий відсоток, прийдуть люди нічим не кращі за тих, що вже є. Тут виникає ціла тема для роздумів. Якщо інші не кращі за других, навіщо вибори, які нічого не змінюють вже 20 років? Якщо не вибори, то що замість них? І як нам жити далі?

Аттіла Селлеі-Довженко

Вчора був на суді Віталія Запорожця(той що завалив мусора). Мені доводилося чимало бачити різних підсудних і як вони тримаються на суді. Переважна більшість з них тремтіла від страху перед судею. Віталій Запорожець - фортеця в душі. Пройшов через страшні ментівські тортури і допити, і дуже гідно тримається на суді. Весь суд це лайка між ним і судею. Суддя винесла йому пять попереджень, потім вже просто не звертала увагу і мовчки все вислуховувала і оголосила перерву.